ОКРУ́ГА, и, ж.

1. Навколишня місцевість. Тоді мірошник розсипав В обидва чоботи дукати, Млина покинув та й почав На всю округу панувати (Щог., Поезії, 1958, 364); Звістка про напади опришків .. викликала переполох у всій окрузі (Гжицький, Опришки, 1962, 162); — Не було ж такої брехні про нашу артіль, яку б Ковалиха не рознесла по всій окрузі (Жур., Дорога.., 1948, 53).

2. рідко. Те само, що о́круг. Округа Охтирська невже вам не знайома? (Еллан, І, 1958, 228); Давид прочитав: то десь у селі Демидівці, їхньої ж округи, голова сільради напився в когось на хрестинах, а повертаючися вночі додому, звалився в рів проти сільради та там і заснув (Головко, II, 1957, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 681.