ОКРО́ВЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до окрови́ти. Марина.. Перед будинком танцьовала [танцювала] У парі з матір’ю! — і страх, З ножем окровленим в руках, І приспівувала (Шевч., II, 1963, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 680.