ОКРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окри́ти. Козаки, окриті димом і млою, минули щасливо греблю й майже бігцем стали прямувати другим берегом до окопищ (Стар., Облога.., 1961, 55); Іду я, нудьгою та сумом окритий, — Ні гуку, ні світла, а тиша одна … (Граб., І, 1959, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 680.