ОКРА́ЙЧИК, а, ч. Зменш. до окра́єць. — Бабуся дістала торбинку із-за дверей і поклала туди окрайчик хліба і шматок солонини (Томч., Готель.., 1960, 67); * Образно. [Лісовик:] До кого ти подібна? До служебки, зарібниці, що працею гіркою окрайчик щастя хтіла заробити і не змогла (Л. Укр., III, 1952, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 677.