ОКО́ПНИЙ, а, е. Прикм. до око́п 2. Торішні кураї, протряхаючи на вітрі та сонці, поволі бурішають, стають схожими на клубки окопного колючого дроту (Гончар, II, 1959, 10); // Пов’язаний з перебуванням в окопах. Повертаються з фронтів живі. Не скрізь радісні зустрічі. Окопне життя, злигодні, кров, вогонь і рани посіяли в мільйонах сердець тривогу (Довж., І, 1958, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 675.