ОКЛЯ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до окля́кнути. Христя увійшла в хату обмерзла, оклякла (Мирний, III, 1954, 398).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 665.