ОКЛА́Д, у, ч.

1. Розмір регулярної грошової винагороди за виконувану роботу, встановлений у відповідності до посади, кваліфікації і т. ін.; заробітна плата, що видається за виконувану роботу. Дивуватися було з чого. Коли це добровільно людина в професорському званні погоджується на нижчий ступінь та й ще з нижчим окладом плати? (Рибак, Час.., 1960, 131); У зв’язку з упорядкуванням заробітної плати запроваджуються нова тарифна система і схема посадових окладів (Ком. Укр., 11, 1960, 84).

2. іст. Грошовий податок. Переважна більшість українських золотарів походила з міщан.., вони мали власні будинки, часто на магістратській або монастирській землі, за що сплачували "оклад" (Укр. золотарство, 1970, 20).

3. мисл. Оточення звіра на полюванні. Трофеї мисливців виявилися солідними — чотири забитих вовки. Але іншим вдалося вирватись з окладу (Веч. Київ, 30. XII 1966, 3); // Лінія оточення звіра, що позначається якими-небудь мітками (прапорцями, гілками і т. ін.).

4. Металеве покриття, оздоблення на образах і т. ін. В цей період [друга половина XVII ст.], наприклад, оклади (прикраси) ікон густо покриваються чіткими формами рослинного орнаменту, пишно розшивається квітами церковний одяг (Матеріали з етногр.., 1956, 36).

5. діал. Компрес. Успокоївся душевно панотець обіцянкою їмості, що вона йому на вечір злагодить зимний оклад до ноги (Март., Тв., 1954, 235).

6. діал. Лишок. Від часу, як Юра розстався з сином і записався Мошкові, минув уже рік з окладом (Фр., IV, 1950, 409).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 664.