О́ЙКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. о́йкати. Вмовкли верескливі ойкання наших жінок, остовпіло спинилися всі, що рушили було тікати просто в світ (Ле, Мої листи, 1945, 115); У вагоні стогін, крик, лайка, божкання, ойкання (Збан., Сеспель, 1961, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 659.