ОЗИМИНА́, и́, ж. Сходи або посіви озимих культур. Проти самої Шевченкової гори.. берег трошки піднімається вгору, подекуди вкритий лісами, подекуди озиминою та яриною (Н.-Лев., II, 1956, 384); Голова колгоспу, бригадири, ланкові перевіряють, як почуває себе після зими озимина — жито, пшениця (Коп., Подарунок, 1956, 79); // Озимий хліб. — Все село обходив.., а худоби ніде не дістав. Є там якийсь полукіпок озимини на полі, то й той череда розіб’є, потолочить (Стельмах, II, 1962, 412); Площу під цукрові буряки для нашої ланки було виділено ще до початку збирання на ній озимини (Нові спос. вирощ.. буряків, 1956, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 654.