ОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех., рідко. Те саме, що обзива́ти 1. [Явтух:] Та й чого ти мене раком озиваєш? (Корн., П’єси, 1947, 453).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 653.