ОДІЯ́ННЯ, я, с., рідко. Те саме, що о́дяг. [Xрапко:] Що це на тобі за такі убори? [Петро:] А що вам чудно, батьку? Хіба ви ніколи не бачили такого? Це ж наше рідне одіяння, котре кожен чоловік на селі носе [носить] (Мирний, І, 1955, 136); У муравлиську нещасних живих створінь в синьо-сивавих одіяннях постать Матвія дуже вирізнялася (Ірчан, II, 1958, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 631.