ОДІ́ТИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до оді́ти. На порозі показався статний, ладно одітий парубок з кошелем за плечима (Фр., І, 1955, 159); Твої ліси у серпні бачив я, у лист рясний по-літньому одіті (Гонч., Вибр., 1959, 265).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 631.