О́ДІЖ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що о́дяг. Широкі спини огрядного та дужого люду покриті були розмаїтою, пістрявою одіжжю (Стар., Облога.., 1961, 5); Рудий.. застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складали його мізерну одіж (Коцюб., І, 1955, 138); * Образно. І слово, й тема — матер’ял, Прозора одіж для ідеї (Рильський, Поеми, 1957, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 630.