ОДУРМА́НЮЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до одурма́нювати. Все тут [на ярмарку] зливалося в гарячий, розмірений, одурманюючий гул (Гончар, Таврія, 1952, 55); Явище "п’яного хліба" характеризується тим, що заражене зерно набуває одурманюючих властивостей і спричиняє отруєння людей і тварин (Захист рослин.., 1952, 301).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 643.