ОДУ́РА, и, ж., рідко. Те саме, що оду́рення. Підскочив Ярема: — Одура страшна! Я чую тут зле ошуканство..! (Стар., Поет. тв., 1958, 222).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 643.