ОДУБІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. одубі́ти. В тім стані одубіння можна було зробити з нею, що хто хотів (Фр., V, 1951, 421); Твердого, смертного одубіння трупа не було (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 642.