ОДНОЧА́СНИЙ, а, е. Який здійснюється, відбувається водночас з чим-небудь іншим. — Виходь! — грізно гукає Глушак. В чорному отворі на порозі зимівлі швидко з’являється.. Худяков, ровесник і друг Глушака. Від несподіванки обидва зблідли. Одночасні схвильовані вигуки (Довж., І, 1958, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 640.