ОДНОТУ́МБОВИЙ, а, е. Який має одну тумбу; з однією тумбою. Повернувся [Захар] до кімнати, спочатку, не включаючи світла, сів за однотумбовий письмовий стіл (Ле, Право.., 1957, 225).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 640.