ОДНОСТАНИ́ЧНИК, а, ч. Той, хто живе або жив з ким-небудь в одній станиці; мешканець тієї самої станиці.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 639.