ОДНОСЕ́ЛЬЦІ, ів, мн. (одн. односе́лець, льця, ч.). Ті, які живуть або жили в одному селі з ким-небудь; мешканці того самого села. Пополудні почали сходитись до тітки Марії дальші родичі з околичних сіл і односельці (Вільде, Сестри.., 1958, 7); Тут у секреті біля мосту їх троє: Карнаух Маркіян, кулеметник ще з царської війни, Левко Цимбал, Яреськів односелець, і третій — Яресько (Гончар, II, 1959, 238).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 638.