ОДНОПАЛА́ТНИК, а, ч., розм. Той, хто лікується або відпочиває в одній палаті з ким-небудь. Гриньов вийшов з палати.., а Онопрій, щоб не залишатись під обстрілом злобних насмішок однопалатників, зібрався на прогулянку сам (Іщук, Вербівчани, 1961, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 637.