ОДНООСІ́БНИЙ, а, е. Належний одній особі; індивідуальний. Селянин побачив перевагу колективного господарства, на засадах ленінської кооперації, перед бідним одноосібним господарством (Кучер, Трудна любов, 1960, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 636.