ОДНОКЛА́СНИК, а, ч. Той, хто навчається або навчався в одному класі з ким-небудь. Лише тепер вона помітила, що в кімнаті було багато її однокласників: Маруся і Петро, Віра й Дмитро… (Зар., Світло, 1961, 16); Він оживив у своїй уяві батьків, давніх знайомих, однокласників сільської школи (Томч., Готель.., 1960, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 635.