ОДНОГРОМА́ДНИК, а, ч., іст. Селянин, що належав до тієї самої громади, що й інші.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 634.