ОДНОБО́РТНИЙ, а, е. Який має гудзики по краю лише одного борта, а петельки — другого і застібається так, що одна пола майже не заходить за другу. Поважний чоловік в однобортній тужурці з срібними паровозиками в петличках.. розгладив борідку (Смолич, Світанок.., 1953, 85); Вони [технологи] носили однобортний довгий чорний мундир з високим червоним коміром (Бурл., Напередодні, 1956, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 633.