ОДНОБО́КО. Присл. до однобо́кий. Він [Г. Сковорода] бачив, що світ створений неможливо — однобоко, потворно і що його треба поліпшити (Тич., III, 1957, 110); Тут директор хлопця оком Зміряв з ніг до голови: — Надто, друже, однобоко Дивитесь на маси ви (Воскр., З перцем!, 1957, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 633.