ОДИНО́КО. Присл. до одино́кий 1, 2. Рік цілий навколо все мре та німує, Самотнього серця ніщо не вгамує… Ридай одиноко (Граб., І, 1959, 386); І нічого тобі не лишається, як іти отак одиноко вулицею Пузатих (Гончар, Тронка, 1963, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 630.