ОДИНА́РНИЙ, а, е. Який складається з однієї частини; не подвійний. Зачинені віконниці мало захищали від морозу, і одинарні рами вкрилися товстим шаром льоду (Бойч., Молодість, 1949, 124); Двері на балкон були завішені одинарною парчевою шторою, хто вже зна де роздобутою хазяйновитим завгоспом (Збан., Сеспель 1961, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 628.