ОДЕ́РЖУВАЧ, а, ч. Той, хто що-небудь одержує. Реакція на переливану кров залежить, при інших однакових умовах, від стану організму одержувача (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 267); Одержувач кореспонденції.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 625.