ОГРЯ́ДНЕ́НЬКИЙ, а, е. Досить огрядний. Стріла нас панночка, вже доросла й огрядненька собі, нівроку (Вовчок, І, 1955, 15); — А хіба ви комбайнів не любите? — запитали ми огрядненьку жіночку (Вишня, II, 1956, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 622.