ОГРИ́ВОК, вка, ч., розм. Коротко підрізана грива; // жарт. Волосся, чуприна. Ще подив його не минув, як Олена.. міцно схопила довгожданого коханця за огривок і струсонула.., мов добрий дядько (Гончар, Таврія, 1952, 224).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 621.