ОГО-ГО-ГО́, виг. Уживається при вираженні дуже сильного здивування, захоплення і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін. — Багатий кажеш? — Десятин на сотню землі. — Ого-го-го! — загоготав городничий (Мирний, І, 1954, 262); Тільки чується: — Панас Гичка? Оце ти? — Оксене... — І Гнат тут? Ого-го-го! Куди? Звідки? (Тют., Вир, 1964, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 618.