ОГОРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОГОРНУ́ТИСЯ, огорну́ся, ого́рнешся, док. Те саме, що обгорта́тися. — Що ви думаєте робити з своєю п’єсою? — .. Нічого … пограю кому-небудь, та й годі! — одказав Довбня, випускаючи з рота цілий оберемок диму і огортаючись ним, наче хмарою (Мирний, III, 1954, 204); Над садами вже підвівся місяць.. По хатах то там, то тут умирали сліпаки, огорталися нічною тишею двори (Стельмах, II, 1962, 153); Гармати гатили раз за разом по тому ж самому місці. Мур огорнувся хмарою кам’яної порохняви (Гончар, III, 1959, 242); Догорів суворий осінній день. Прифронтовий аеродром огорнувся сутінками (Минко, Повна чаша, 1950, 251); * Образно. Квітень. З дня на день Київ все більше огортається зеленою габою (Кол., На фронті.., 1959, 45); Повесні вона [яблуня] знову викине прозорі жовті листочки й огорнеться білим цвітом (Коз., Вибр., 1947, 6).

Душа́ огорта́ється (огорну́лася) чим — те саме, що Душа́ (се́рце) обгорта́ється чим (див. обгорта́тися). Важким жалем огорнулась Михайлова душа при звістці, що комісар Антоненко зовсім зліг (Збан., Сеспель, 1961, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 620.