ОГОЛО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оголоси́ти. [Панни:] Сумною звісткою, вмить оголошеною, Нам на горе прийшлось тут з’явитися (Кроп., V, 1959, 227); // оголо́шено, безос. присудк. сл. — Війну оголошено! — сказала Олександра Василівна (Довж., І, 1958, 431).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 618.