ОГЛУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до оглу́хнути, оглу́хти. Снайпери били по наших амбразурах. А ми, оглухлі й осліплі, виконували накази шахтаря Чудина (Ю. Янов., II, 1954, 138); Снаряд за снарядом по ордах чужинця Оглухлий обвалював артилерист (Перв., II, 1958, 426).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 614.