Про УКРЛІТ.ORG

обіт

ОБІ́Т, у, ч., книжн. Урочиста обіцянка, зобов’язання (перев. релігійного характеру); клятва. [Маруся:] Я обіт давала перед богом, і треба держатись того обіту (Мирний, V, 1955, 98); [Лесь:] Ми справимо весілля. [Марилька:] Вже пізно, Лесю Юровичу, пізно. Бо я дала монашества обіт (Забашта, Пісня.., 1961, 129); Обіт мовчання.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 507.

вгору