ОБІКЛА́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обікла́сти. Обличчя [в Катрі] опухло, вся шия обікладена знадобами баби знахарки, обв’язана, обмотана (Л. Янов., І, 1959, 393).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 506.