ОБША́РПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до обша́рпати. Тепер вони вийшли з лісових хащ. Страшенно обшарпані, змужнілі — червоні партизани шкільного віку (Ю. Янов., V, 1959, 175); Стоїть ота халупка обшарпана вітрами й негодою, а з-під неї сповзає розмита глина (Стельмах, І, 1962, 522); Не знаю, як зараз, але колись вона [дичка] зустрічала зиму обірваною, обшарпаною дітьми, які палицями, тичками, соняшниковим бадиллям збивали грушки, ламаючи гілляки (Томч., Готель.., 1960, 50).

2. у знач. прикм. Одягнений у поганий, подертий одяг; обірваний. Обшарпані, змучені, здебільшого старі жінки лагодять вечерю (Л. Укр., II, 1951, 129); До Ремо з’явився висохлий обшарпаний тюрк (Досв., Гюлле, 1961, 141); Іноді.. криничани обганяли подорожніх.. Все такі ж нужденні, обшарпані, розпарені далекою ходьбою (Гончар, Таврія, 1952, 25).

3. у знач. прикм. Який має занедбаний вигляд. Зубожіло село.. Обшарпане, обтіпане.. Тільки козачі хатки й біліють (Мирний, І, 1949, 205); Балагула обшарпана, обідрана; видко, що попоїздила чимало (Крим., Вибр., 1965, 387); В центрі села.. через вулицю од школи стояла велика обшарпана хата (Головко, II, 1957, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 605.