ОБЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЧЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., перех.

1. розм. Постійно розчісувати кого-небудь. Няньчить її [сиріточку] й доглядає, Одверта, що шкодить, Обчісує й одягає, До глузду доводить (Г.-Арт., Байки.., 1958, 170).

2. спец. Розчісуванням вирівнювати, розпушувати й очищати від домішок (вовну, бавовну, льон і т. ін.). Обчісувати льон.

3. Обсмикуючи граблями, вирівнювати поверхню скирти, копиці і т. ін. А Юра вже запустив свої граблі у сіно і став обчісувати (Круш., Буденний хліб.., 1960, 172); Хазяїн, чути, по драбині спустився із стогу. Взяв граблі, почав обчісувати (Головко, І, 1957, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 604.