ОБЧІ́МХУВАТИ, і́мхую, і́мхуєш, недок., ОБЧІ́МХАТИ, аю, аєш, док., перех., діал. Обчухрувати. Я гиллі [гілля] обламую, вона листя обчімхує, аж їй шкіра з долонів позлазила (Фр., І, 1955, 372); Узяв [Юра] грабельки та почав обчімхувати оденок (Круш., Буденний хліб.., 1960, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 604.