ОБЧО́ВГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОБЧО́ВГАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.

1. тільки 3 ос. Оббиватися, стиратися від човгання (про стіни, підлогу і т. ін.); // Зношуватися від човгання, тертя (про одяг, взуття). Обчовгалися підошви.

2. тільки док. Зносити, збити на собі взуття. — Го, це робітник, нарешті, прийшов! Го, цей заробить і гроші, і горілку! Та й кому, як не тобі, потрібна свіжа копійка: обносився, обчовгався в тій гемонській дорозі (Стельмах, І, 1962, 191).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 604.