Про УКРЛІТ.ORG

обцілований

ОБЦІЛО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обцілува́ти. І вже брат, жарко обцілований, вихопившись, як з полумя, відзначав про себе, що сестра таки здорово підросла (Гончар, Тронка, 1963, 8); * Образно. Між тучами не хмурена, Немов з заліза кована, Земля моя, красо моя, Вся сонцем обцілована (Мал., За.. морем, 1950, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 602.

вгору