ОБХЛЮПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до обхлю́пувати. Біля помийниці на лаві взяла [Марія] кухоль і обхлюпнула руки (Головко, II, 1957, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 599.