ОБУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБУЧИ́ТИ, обучу́, обу́чиш, док., перех., діал. Навчати. — Передайте рідним, що нас направили в тил. Обучать будуть (Тют., Вир, 1964, 295); — Тобі, чоловіче, і нічим, і нігде тому її обучити, чому я думаю (Кв.-Осн., II, 1956, 368).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 598.