ОБУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм., рідко. Те саме, що взува́тися. Поки дзвонили, наше козацтво голилося, обувалося, одягалося (Кв.-Осн., II, 1956, 214); На плечах у його був накинутий чорний подолянський кобеняк і в верзунах, як обуваються в Карпатських горах гуцули (Стор., І, 1957, 335); Чом писаря не любить? Писар буде паном: Обується в личаки, Впережеться валом (Україна.., І, 1960, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 596.