ОБТІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБТЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., перех.

1. Обробляти дерево сокирою, знімаючи верхній шар, рівняючи кругом, по всій поверхні. Від зорі до зорі стукотіли сокири, рубаючи та обтісуючи сухе смолисте дерево (Тулуб, Людолови, І, 1957, 401); Пішов [Яким] до колешні, вишукав добру кривульку, обтесав і заправив істик (Кобр., Вибр., 1954, 43); Двадцять дерев він зрубав, обчистив сокирою віття, Гладко усе обтесавши, бруси по шнуру обрівняв він (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 103).

2. Оббивати молотком, киркою і т. ін. краї каменя, надаючи йому потрібної форми; обробляти камінь тесанням. Кути важких щербатих брил обтісують долота для цоколів, колон (Рудь, Дон. зорі, 1958, 58); За короткий час вони обтесали і відполірували перші сотні квадратних метрів.. граніту (Рад. Укр., 15.ІІ 1962, 3); * Образно. Школа, товариство, в котре відтак увійшов Готліб, обтесали.. його дику вдачу, але не змінили її (Фр., V, 1951, 218).

3. перен., розм. Прищеплювати навички культурної поведінки, навчати поводити себе і т. ін.; виховувати. До того, щоб обтесати себе, як пораяли товариші-гімназисти, — читав [Гриць] книжки (Мирний, III, 1954, 186); З часом.. удалось матері його троха обтесати і освоїти.., але зробити з нього панича на взір Едмунда мати таки не здужала (Фр., III, 1950, 341).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 591.