ОБТІКА́ТИ, а́є, недок., ОБТЕКТИ́, ече́; мин. ч. обті́к, текла́, ло́; док., перех.

1. Протікаючи навколо кого-, чого-небудь, охоплювати, огинати. Смотрич обтікає город кругом, що з якого боку не їхати в Кам’янець, конче треба через воду (Свидн., Люборацькі, 1955, 146); Розвивайся ти, сухий лимане, Кругом вода обтекла (Чуб., V, 1874, 988); * Образно. Хоча вже й не весна, але марево ще й зараз по-весняному щедро затоплює степові простори.. Блищить на відкритих рівнинах.., обтікає далекі скирти й посадки (Гончар, Тронка, 1963, 217); // перен. Обходячи з різних боків, оточувати кого-, що-небудь. Німці брали село в кліщі, обтікаючи його, мов брудна вода в повінь (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 23).

2. перен. Обминати, огинати під час руху. Робітники котилися, підхоплені тільки їм одним відомою силою, і швидко почали обтікати Івана, навіть не штовхнувши, так що він знову лишився один на пероні (Кучер, Прощай.., 1957, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 591.