ОБТЮРА́ТОР, а, ч., спец.

1. Пристрій у вогнепальній зброї, який не допускає прориву порохових газів через замок під час пострілу.

2. Затвор, який періодично перекриває світловий потік в апаратах різного призначення.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 594.