ОБТЬО́ПАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до обтьо́пати.

2. у знач. прикм. Пошарпаний, подертий частим або недбалим уживанням, носінням; зношений, обстріпаний. * Образно. Обтьопані клапті круп’яних хмар, жорстокі, холодні, мовчазні, плетуться щодня, кудись поспішаючи (Ле, Вибр., 1939, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 596.