ОБТА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обта́нути.

* Образно. Місяць, обталий з одного боку, світло дививсь у вікно (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 589.